1 листопада 1944 року відійшов до вічності Митрополит Андрей – предстоятель і духовний провідник Української греко-католицької церкви та українського народу.
Постать Митрополита Андрея і його духовну спадщину неможливо переоцінити. Саме під його проводом Українська Греко-Католицька Церква пройшла лихоліття двох світових воєн, його авторитет беріг її спільноту серед різних режимів та непростих історичних обставин. Відхід до вічності Митрополита став переламним моментом – після його смерті розпочалася дорога випробувань і підпілля Церкви, арешти і репресії її вірних. Проте передсмертні слова архипастиря: «Я виджу відродження нашої Церкви. Вона буде гарніша, величавіша від давньої та буде обіймати цілий наш народ» стали пророчим запевненням, що кріпило дітей Церкви і врешті призвело до її відродження.
Похорон Митрополита відбувся 5 листопада 1944 року велелюдною процесією вулицями Львова. Її проведення дозволила львівська більшовицька влада, остерігаючись масових заворушень. Після походу тіло Митрополита було покладено в крипті Архикатедрального Собору святого Юра, де спочиває і дотепер.
Довідка
Митрополит Андрей народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі (Яворівський район Львівської області).
17 грудня 1900 — номінований митрополитом галицьким
1903 — засновує «Народну Лічницю», яку згодом переобладнали у сучасний шпиталь
1910 — ініціатор створення Земельного банку у Львові
1918 — стає членом Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР
1928 — створює Львівську богословську академію, єдиний ВНЗ на українських землях у складі Польщі.
1941 — очолює Українську Національну Раду.
1 листопада 1944 — помер після ускладнення грипу. Наступником митрополита став Йосип Сліпий.
