22.8 C
New York
20 Жовтня, 2021
З життя Церкви

Папа: Молитва – це не легка прогулянка, але наполеглива боротьба

Молитві як боротьбі була присвячена чергова загальна аудієнція, яка вперше після піврічної перерви відбулася за участі прочан.

«Християнська молитва, як і все християнське життя, не є “прогулянкою”. Жоден з великих молільників, яких зустрічаємо в Біблії та в історії Церкви, не мав “зручної” молитви», – із цього ствердження Папа Франциск розпочав свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 12 травня 2021 р., відбулася на внутрішньому подвір’ї Апостольського палацу у Ватикані. Але на початку він не міг не поділитися радістю з приводу того, що знову, після піврічної перерви, подія відповідала своїй назві «аудієнція», адже відбулася за участі вірних, «бо не є приємним промовляти до телекамери». «Я дуже радий бачити кожного з вас», – сказав він, дякуючи за присутність і попросивши переказувати всім, що він молиться за всіх і просить молитися за нього.

Радість і труднощі

Як зазначив Папа, молитва приносить великий мир, «але шляхом внутрішньої боротьби, іноді й важкої», що може тривати значні періоди життя. Молитися не є легко, і тому «втікаємо від молитви», бо щоразу, коли хочемо це чинити, «відразу на думку спадають багато інших занять, які в цю хвилину здаються важливішими та нагальнішими». І майже завжди, відклавши молитву, помічаємо, що «ці справи не були настільки суттєвими», що, можливо, ми навіть і «змарнували час».

«Всі Божі мужі та жінки діляться не лише радістю молитви, але також і незручностями та труднощами, які вона може викликати: в деякі хвилини втримати віру під час періодів і способів молитви є важкою боротьбою. Деякі святі провадили цю боротьбу протягом років, не відчуваючи жодного смаку молитви, не відчуваючи її корисності. Мовчання, молитва, зосередження – це важкі вправи, й людська природа, іноді, бунтує. Віддаємо перевагу тому, аби перебувати в будь-якій іншій частині світу, але не там, у тій лавці в храмі на молитві. Хто хоче молитися, повинен пам’ятати, що віра не є легкою справою та, іноді, проходить через майже повну пітьму, без орієнтирів», – підкреслив Святіший Отець.

Неприятелі молитви

Наступник святого Петра вказав на те, що в Катехизмі Католицької Церкви знайдемо перелік «неприятелів молитви». Хтось сумнівається у тому, що вона «дійсно досягає Всемогутнього», мовляв: «Чому Бог мовчить?». Дехто вважає, що молитва є «чисто психологічною дією», що може й корисна, але не необхідна, що її можна практикувати навіть не бувши віруючими. Однак, «найгірші вороги» молитви, за його словами, «перебувають всередині нас». Катехизм про них говорить так: «знеохота від усвідомлення нашої черствості; смуток від того, що ми не все віддали Господеві, маючи “великі маєтки” (пор. Мр 10,22); розчарування, тому що ми не були вислухані так, як ми самі того хотіли; наша зранена гординя, яка міцніє через наше почуття негідності тому, що ми грішні; неправильне сприйняття безкорисливості молитви».

Досвід боротьби

Що ж робити в період спокуси, коли здається, що все похитнулося? Святіший Отець нагадав, що переглядаючи історію духовності, відразу побачимо, як духовні вчителі добре усвідомлювали описану вище ситуацію. Й кожен з них зробив свій внесок, запропонував певні поради, які не є «теоріями, що зродилися за робочим столом», але «порадами, народженими на основі досвіду, які показують важливість того, щоби боротися та залишатися витривалими в молитві». Наприклад, «Духовні вправи» святого Ігнатія Лойоли є «книжкою великої мудрості», яка вчить «наводити порядок в своєму житті». Він дає зрозуміти, що «християнське покликання – це боротьба, рішення стояти лише під стягом Ісуса Христа, а не під прапором диявола, стараючись чинити добро навіть і тоді, коли це стає важко».

Ми не самотні в боротьбі

«У періоди випробування варто пам’ятати, що ми не самі, що хтось перебуває поруч із нами та захищає нас», – сказав Папа, розповівши також про випадок, описаний у житті святого Антонія Великого, основоположника монашества в Єгипті, коли після важкого випробування віри, переживши серйозну внутрішню кризу, він запитував Ісуса: «Де ж Ти був? Чому Ти не прийшов, аби покласти край моїм стражданням?». А Ісус відповів: «Антонію, я був там. Але чекав, щоб ти почав боротися».

«Боротися в молитві. Молитва часто є боротьбою», – сказав Святіший Отець, розповівши про випадок, який стався в його рідній дієцезії, коли один робітник, дізнавшись від лікарів про те, що його хвора донечка не переживе чергову ніч, подався після роботи до санктуарію в Лухані, який вже був зачинений, тож він перед дверима цілу ніч молився, а повернувшись вранці до Буенос-Айреса, довідався про несподіване оздоровлення дитини. Він «боровся у молитві» та отримав від Богородиці благодать, про яку просив. «Я бачив це: молитва чинить чуда, бо вона досягає до центру ніжності Бога, Який любить нас як батько», – додав Папа, і, підсумовуючи, зазначив, що коли в певні періоди ми неспроможні відчути Божу присутність, це станеться в майбутньому, й оглядаючись наприкінці життя назад, зможемо сказати: «Я думав, що я був самотній, але це було не так: зі мною був Ісус».

Джерело: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ –
Радіо Ватикан

Related posts

Різдвяне послання «Urbi et Orbi» Папи Франциска 2020

admin

«Папа для України»: майже мільйон людей отримали допомогу

admin

Папа Франциск: Адвент нагадує нам про те, що Бог завжди присутній у нашому житті

admin