9.6 C
New York
28 Листопада, 2020
З життя Василіянського Чину

Василіянський Чин та Замойський провінційний собор унійної Церкви 1720 року. Наукова конференція в монастирі святого Йосифа

23 жовтня 2020 року, у василіянському інституті, що в Брюховичах відбулася наукова конференція приурочена трьохсотлітньому ювілею з часу проведення Замойського собору.

Конференція розпочалась молитвою Царю Небесний. На початку конференції з привітальним словом виступив ректор УКУ о. Богдан Прах, наголосивши при цьому, шо Замойський Собор у буремні роки воєн став світлою сторінкою історії Унійної Церкви. Згодом усіх учасників конференції привітав директор  музею історії релігії п. Орест Малець і заохотив до співпраці у історичних дослідженнях.

Перше засідання модерував о. ліц.  історії Церкви Полікарп МАРЦЕЛЮК, ЧСВВ і запросив до слова п. Ігоря СКОЧИЛЯСА, доктора історичних наук, професора, керівника Центру релігійної культури та зав. кафедри історії Українського католицького університету. Професор Ігор Скочиляс виступив з доповіддю на тему «Василіянська перспектива Замойського собору: “Діарій” протоархимандрита о. Антонія Завадського (25 серпня – 18 вересня 1720 року)». У своєму виступі він зазначив, що упродовж майже двох століть Замойська реформа визначала організаційну структуру, богословʼя та пасторальну програму Греко-Католицької Церкви, а почасти й інших унійних спільнот у Центрально-Східній Європі та на руську (українсько-білоруську) культуру, торуючи їй шлях в європейську цивілізацію доби Бароко і Просвітництва. Під впливом Тридентської реформи, отці Замойського собору постановили закрити ті обителі сестер василіянок, що не мали належного утримання, а також запровадили сувору клявзуру і систематичний контроль з боку єпископських візитаторів за внутрішнім життям чернечих спільнот. Доповідач вперше представив нове джерело Собору ДІАРІЙ (Шоденник) Замойського собору Протоархимандрита Василіян о. Антонія Завадського, який віднотовував хід Собору і поряд з Щоденником митр. Лева Кишки є цінним перщоджерелом історії Собору.

Наступну доповідь виголосив о. Полікарп МАРЦЕЛЮК, ЧСВВ ієромонах  Чину св. Василія Великого, голова Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ». Він звернувся до усіх учасників конференції з доповіддю «Василіянський Чин на час проведення Замойського собору». В часі представлення своїх напрацювань о. Полікарп вказав на ключову роль у реформі монашества Унійної Церкви митр. Йосифа (Велямина) Рутського, який з свщмуч. Йосафатом Кунцевичем прийняли монашество та виробили правила вишколу і навчання монахів душпастирів та організували об’єднання монастирів у Конгрегацію Пресвятої Трійці. Законодавство формували на загальних зборах настоятелів, які посвячувались у дусі євангельських рад служінню Господу Богу здобували вишкіл у новіціяті у Вільно і Битені, а вищу богословську освіту в папських університетах Риму, Праги Браунсбергу.

У доповіді Беата ЛОРЕНС, доктор гуманістичних наук, доктор габілітований, професор Інституту історії Жешівського університету «Рішення Замойського собору та заснування й створення Конгрегації Покрову Богородиці в 1739 році» розповіла про 11 титул Собору який стосувався дисципліни монастирів та потребував організації монашества у єпархіях “нової унії” у Конгрегацію, що і було здійснено у 1743 р. на капітулі у Дубно в наслідок якої було створено Свято-Покровську провінцію Василіян

Друге засідання модерувала: п. Магдалена НОВАК,доктор габілітований, професор відділу сучасної історії Польщі, Інституту історії, Ґданського університету.

Пан Олег ДУХ, канд. іст. наук, доцент кафедри історії Українського католицького університету виступив з доповіддю «Постанови Замойського собору про сестер василіянок та рецепція реформи 1720 року в жіночих монастирях Київської унійної митрополії». На основі 12 титулу постанов Замойського Собору, п. Олег представив справу фундацій монастирів, клявзури, яка у візантійській традиції була компетенцією ігуменії яку обирали монахині, тоді як Замойський собор аплікував норми Триденту і застеріг її Апостольському Престолу за винятком нагальних потреб хворіб, воєн, епідемій. Доповідач представив побут і ремесла якими займалися преподобні сестри Василіянки та географію їх монастирів у Галичині.

Далі запросили до слова п . Марʼяну ПЕЛЕХ, кандидата мистецтвознавства, доцента кафедри графічного дизайну та мистецтва книги Української академії друкарства. Вона виступила з доповіддю на тему «Василіянські іконостаси XVIII століть у західноукраїнському регіоні: структура, іконографія, стилістика». В часі виступу п. Мар’яна представила характерні добі Барокко п’яти рядні іконостаси, які виконувалися  відповідно до волі мецената та пристосовувалися до архітектури храму. Окрім традиційних ікон Христа і Богородиці, апостолів і пророків, часто зображали св. Миколая, св. Параскеву та свщмуч. Йосафата Кунцевича. Стиль написання ікон свідчив про високий мистецький рівень та досконале володіння технікою розписів темперою і пігментами.

ПРЕЗЕНТАЦІЮ КНИГИ Тетяни Сабодаш, «Симон Чехович (1689−1775): Художник Бароко», провів о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ. Відкликаючись до слів попереднього доповідача про високий рівень іконопису він зазначив, що видатний митець доби Барокко Симон Чехович, який на кошти родини Жевуських студіював у Римі в школах кращих митців і оволодів технікою доби Барокко. На замовлення родини Жевуських він виконав оздоблення образами палат палацу у Підгірцях та Олесько. Симон Чехович також відомий циклом Хресної дороги та іконами свщмуч. Йосафата з кін. XVII ст. Він також провадив школу учнів, які згодом підняли рівень іконопису у Галичині на поч. XVIII ст. 

Загальна дискусія, підведення підсумків конференції. ЇЇ провадила к.і.н.. Олександра КИРИЧУК, в. о. директора Інституту релігієзнавства Музею історії релігії у Львові. Вона поставила питання щодо полемік про латинські впливи на постанови Замойського собору та на канон іконопису. Відповідь дав п. Ігор Скочиляс, зазначивши що повстання приписів Собору це плід живої дискусії і столітньої кодифікації практики Унійної Церкви, апробовані авторитетом Апостольського Престолу, і аж не як збір правил накинутих Римом. Присутність і головування на Соборі  папського нунція  Джіроламо Ґрімальді була виявом авторитету, яким наділив Собор Папа даючи йому Апостольське благословення. 

На при кінці о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ подякував співорганізаторам і учасникам, які приймали як пряму так і онлайн участь у конференції та побажав, щоб історія допомагала у пошуку творчих шляхів у нової євангелізації вірних, як цю місію успішно провадили Василіяни у добу Барокко.

Завершилась конференція молитвою Вечірні у храмі Собору Пресвятої Богородиці.

Повідомив: о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ

Світлини: бр. Роман Кундзір, ЧСВВ

 Відео: www.youtube.com

За матеріалами: missiopc.blogspot.com

Related posts

Облечини в Крехівському монастирі

admin

У світ вийшла нова книжка: «МІСІЇ НАРОДНІ ТА НОВА ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ У МІСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕРКВИ»

admin

З нагоди 100-ліття василіянської реформи на Закарпатті в Провінції Св. Миколая урочисто розпочали Ювілейний рік

admin